Що таке Dunyazad

Уявіть собі пергамент.

Відкриваєш її, а там розповідь. Читаєш, знову закриваєш. Щойно розгорнеш – вже інша, але всередині хтось, кого ти вже зустрічав. Або той самий край, побачений з іншого вікна. Або плаский камінь на скелі, де тридцять років тому був інший чоловік.

Ніхто тобі цього не казав. Ти його впізнав.

Дун’язад – це той сувій.

Нитка, що зв'язує

Оповідь може перегукуватися з попередньою через людину, місце, час або ідею. Іноді саме ідея стає найбільш несподіваним зв’язком, адже вона об’єднує історії, які здавалося б не мають нічого спільного. Провінційна фабрика 1991 року, відьма на скелі Лігурії, село на планеті з двома сонцями: і в усіх трьох – один і той самий жест, хтось робить добру справу таємно і нікому про це не розповідає.

Ці речі тут – не повторення. Це порти. Кожен з них відчиняється і веде до історій, у яких ця людина, це місце, ця ідея дійсно мають значення — починаючи з тих, у яких вони мають найбільше значення.

Для читачів

Одразу після входу пергамент стає вашим. Дуньязад — яка в Тисячі й одній ночі була сестрою, що кожної ночі просила розповісти ще одну історію — запам'ятовує, що ви читали, і не пропонує вам цього знову. Але найголовніше, вона розуміє як ви читаєте: чи стежите ви за життям певної людини протягом років, чи прив'язалися до країни, чи утримує вас там ідея, яка постійно повертається. І вона веде вас цим шляхом, а не іншим.

Два читачі, які починають з однієї й тієї ж історії, опиняються в різних місцях. В цьому суть.

Для авторів

Під розповідями лежить міцелій: тонка мережа, що розкинулась під землею і яку ніхто не бачить, тоді як на поверхні з’являються історії. Писати тут – означає прищеплюватися до неї.

Ваша розповідь несе з собою її людей, її місця, її ідеї — і з того моменту той, хто приходить з розповіді іншої людини, може опинитися у вашій, бо ви ділите місто, професію, одержимість. І той, хто входить у вашу, може вийти з неї у решту світу.

Ти можеш створити власний світ, з твоїми персонажами, які рухаються між твоїми історіями. Або прищепитися до того, що вже існує, і позичити когось – попросивши дозволу у того, хто його вигадав. Обидва варіанти не виключають один одного: коріння однакове.

І, якщо цікаво, механіка внизу

Щоб усе це працювало, потрібні нудні речі, виконані добре. Кожна людина, місце, об’єкт чи ідея має стабільну ідентичність, яка ніколи не змінюється: дві Margherite залишаються двома Margherite, навіть якщо їх розділяють тисячі історій. Кожен зв’язок має вагу, тому з’явитися в сцені – це не те саме, що утримувати історію. І кожна розповідь існує на унікальній часовій лінії – однаковій як для серпня в провінції, так і для планети з власним календарем – щоб «раніше» та «пізніше» щось означали.

Сьогодні міцелій об'єднує 7 оповідання та 100 посилання, з яких 15 зустрічаються в більш ніж одній історії, з 1991 по 2300.